Справа Шеремета. Як це було

Двадцятого липня 2016 року в Києві було вбито журналіста Павла Шеремета. Шеремет мав білоруське і російське громадянство, перед втечею в Україну працював у Москві.

Після вбивства  однією з версій був «російський слід»: якщо Шеремет був опозиційним до режиму Лукашенка в Білорусі та режиму Путіна в Росії, то цілком логічно було розглядати версію помсти Кремля. Адже Кремль ліквідовував своїх громадян, які тікали за кордон і розповідали правду про путінський режим (як це було з Литвиненком або Скрипалем, отруєних російськими спецслужбами). До того, дата вбивства співпадає з датою інавгурації Лукашенка в Білорусі (20 липня), тут проводиться паралель між «подарунком» у вигляді вбивства журналістки Ганни Політковської на день народження Путіна.

Справу розслідували в тому числі представники СБУ (Служба безпеки України), що було цілком логічно, адже вбили іноземного громадянина в спосіб, який правильно кваліфікувати як терористичний акт, вочевидь, з метою дискредитації нашої держави в очах Заходу. Але потім справу чомусь забрали в СБУ і нею займалося виключно МВС.

12 грудня 2019 року відбулася прес-конференція за участі Президента України В. Зеленського, Міністра внутрішніх справ А. Авакова та тодішнього Генерального прокурора Р. Рябошапки, на який було названо прізвища осіб, які ніби то брали участь в справі вбивства Шеремета.

Окрім А. Антоненка – сержанта ССО, музичного виконавця (псевдо Ріффмастер) , Ю. Кузьменко – волонтерки, дитячої хірургині та Я. Дугарь – військового медика, у брифінгу  фігурує подружжя Грищенків , які буцімто готували вибухівку для вбивства журналіста. Їх було ув’язнено раніше за Антоненка і Кузьменко, але в іншому провадженні.

Справа викликала великий резонанс і несприйняття суспільства. Люди почали створювати ініціативи на підтримку в’язнів режиму та регулярно відвідувати суди. Після кількох засідань справа почала розвалюватися.

Ось основні речі, які треба знати про справу:

Антоненка слідство називало організатором злочинної групи, Кузьменко ніби-то закладала вибухівку вночі разом з Антоненко і вранці особисто підривала. Дугарь – співучасниця, яка ніби то фотографувала камери спостереження. Але мотив слідство не змогло довести (спочатку як мотив було ідіотське формулювання, що «Антоненко захоплювався ультранаціоналістичними ідеями і культивував велич арійської раси»). Тому врешті-решт змінили підозру. Тепер Антоненко не організатор, а виконавець, арійською расою вже ніхто не захоплюється, Кузьменко вже тільки закладала, а підривав хтось інший. Але ніяких адекватних версій щодо замовників чи організаторів слідство так і не висунуло, власне як і мотиву злочину (в матеріалах справи – це невстановлені особи, які хотіли дестабілізації ситуації в країні та подальших акцій протесту). 

Головні речові докази – відео з камери спостереження по вул. Хмельницького. Там було зафіксовано чоловіка та жінку, ніби то за ходою схожих на Кузьменко і Антоненка та дівчину, схожу на Дугарь. Також слідство як доказ надало експертизу ходи осіб на відео і порівняло з ходою нинішніх фігурантів справи. 

Фальсифікації слідства: люди на відео не співпадають за зростом з Дугарь, Кузьменко і Антоненка.

–          Експертиза відео не враховує, що особи на камерах значно  МЕНШОГО зросту, ніж Антоненко і Дугарь;

–    Немає жодного пояснення, як можна порівнювати осіб за ходою, якщо різниця в зрості понад 10 см;

–   Т.з. “експертиза ходи” не пояснює чому на відео 2016 року  чоловік і жінка майже однакового зросту, але Антоненко значно вищий за Кузьменко;

–          В Україні немає жодної визнаної державою методики експертизи ходи. Тобто, доказ сумнівний. Експерт, яким виявився тренер з карате і  якого  Нацполіція залучила з Британії, також не надав переконливого висновку, а лише припустив, що хода осіб з камер відеоспостереження та хода Антоненка, Кузьменко дещо подібна. 

– оригіналу експертизи немає в матеріалах справи, є лише україномовний переклад експертизи (експерт Бірч англомовний), як і немає ПІП перекладача, його сертифікату та попередження про кримінальну відповідальність.

–          В Яни Дугарь на руках є татуювання, зроблені до 2016 року, їх би було видно на камерах. Але дівчина на відео не має татуювань. Також немає жодних доказів, що дівчина, схожа на Яну (насправді – не дуже), фотографувала щось, тим паче – камери спостереження. І якщо фотографувала камери – то довести, з якою метою, слідство не може. І якщо фотографувала, то чому лише одну з понад двох сотень інших і лише ту, де ймовірні злочинці, проходили не прикриваючись.

–          Поранені  в 66-у мобільному шпиталі у м. Покровськ впізнали її і підтвердили, що в той час, коли готувалося і було здійснено вбивство, вона була в цьому госпіталі як військова медсестра і надавала їм допомогу. Це також підтвердили медпрацівники, які працювали з Яною Дугарь в той період, в закритому військовому госпіталі.

Експертиза не доводить схожість Яни Дугарь і дівчини на відео з камер спостереження

І це ще не весь перелік «нестиковок» версії слідства з наявними речовими доказами.

Головна «нитка», яка пов’язує між собою Дугарь, Антоненко і Кузьменко  – це знайомство з Грищенками, які, до речі, не фігурують в матеріалах справи, але лише на словах і слайдах прокурорів. Вони фігурують в іншій справі про замах на вбивство бізнесмена в Косово. При цьому Кузьменко особисто знайома З ними з 18-го року, а Антоненко та Яна Дугарь взагалі з Грищенками познайомилася аж в 2019 році, а не в 2014-у чи 2016-му, як наполягало слідство. Більш того, на одному з судових засідань Влад Грищенко розповів, що слідчі намагалися примусити його взяти на себе провину за вбивство Павла Шеремета.

Про недостатню кількість доказів казав і екс-генпрокурор Рябошапка, і навіть Зеленський почав сумніватися, що на лаві підсудних саме реальні винуватці вбивства. Старший прокурор Зузак А. С., який вів цю справу всі роки, напередодні передачі діла до суду відмовився підписати нову підозру і вийшов зі справи, тому за 2 дні до закінчення досудового розслідування швидко була призначена нова група прокурорів.

Але слідство (Нацполіція в особі речників  МВС) продовжує гнути лінію щодо Антоненка, Кузьменко і Дугарь. Схоже, керівництво МВС занепокоєно, що в разі визнання фігурантів справи невинними, для нього, керівництва, настануть незворотні наслідки й доведеться нести як мінімум політичну відповідальність.

Фото – Українська правда

Translate »