Без шансів на правду і справедливість: що змінилося за рік у справі Шеремета

Минув рік з моменту вручення підозр Андрію Антоненку, Юлії Кузьменко і Яні Дугарь та сумнозвісного брифінгу за участі керівництва Національної поліції, особисто глави МВС Арсена Авакова, ексгенпрокурора Руслана Рябошапки і президента Володимира Зеленського.

З того моменту Андрій Антоненко перебуває за гратами, Юлія Кузьменко – під цілодобовим домашнім арештом із носінням електронного браслету, а Яна Дугарь – під заставою.

Київський апеляційний суд 7 грудня відмовився задовольнити клопотання захисту зі зміни запобіжного заходу Антоненку, судді навіть не дозволили випустити Андрія з клітки, мотивуючи це тим, що «загальновідомими є факти заворушень». Також в зміні запобіжних заходів Антоненку, Кузьменко і Дугарь відмовив суд присяжних під головуванням судді Шевченківського районного в місті Києві суду під головуванням судді Оксани Голуб.

Суддя Голуб порушила цілу низку правових норм, якими регламентується українське судочинство: вона призначила закрите судове засідання і сама ж порушила свою ухвалу. Адже засідання по факту не було закритим: засідання транслювалося на ютуб-каналі «Судова влада України», на засідання допустили представників ЗМІ, що є неможливим у випадку закритого засідання. При цьому суддя не допустила в залу суду родичів фігурантів справи та поручителів, серед яких – двоє народних депутатів України. Так само О.Голуб відмовилася допускати до суду представників патрульної поліції, яких викликали депутати, адже підстава для цього була вагома – перешкоджання діяльності народних депутатів України.

Політичний вплив

Справу Шеремета сміливо можна назвати переслідуванням з політичних мотивів. Ключову негативну роль тут відіграв саме президент Володимир Зеленський. Попри те, що в повноваження президента, згідно Конституції та законів України, не входить функція контролю органів слідства чи прокуратури (натомість в його функції входить бути гарантом прав і свобод людини і громадянина, згідно ст. 102 Конституції України), він вийшов на брифінг 12.12.2019 р., чим втрутився у процес слідства, він назвав Антоненка, Дугарь і Кузьменко “ймовірними вбивцями”, чим взяв на себе всю повноту політичної відповідальності за цю справу. Крім того, 20.05.2020 р., під час брифінгу для ЗМІ, президент заявив, що справа скоро буде передана до суду щоби слухатися по суті, і одразу після цього було змінено склад прокурорів, які вели справу Шеремета. 

Нових доказів нуль, старі – розвалилися

За рік докази слідства повністю розвалилися. Зокрема, як відзначає адвокат Юлії Кузьменко Тарас Безпалий:

– оригінал тексту експертизи ходи Бірча так і не показали;

– за портретно-психологічну експертизу експертів КНДІСЕ Ірхіна і Семенця притягнули до відповідальності, бо не існує такої методики, це лише їх фантазія;

– лінгвістична експертиза показала, що розмова Юлії Кузьменко про “гради по Києву” мала суто побутовий характер;           

– слідство допитало сусідів Кузьменко Юлі про те, чи ночувала вона вдома в ніч на 20.07.2016;

– слідство допитало провідників потягу, чи їздила в липні 2016 Яна Дугарь до Києва;

– експертиза встановила, що макет міни, вилучений у Антоненко Андрія, є лише макетом і підірвати його не можна.

До речі, про те, що докази не є достатніми, протягом цього року заявляли і ексгенпрокурор Рябошапка, і прокурор Зузак, який вів справу до 20.05.2020 р., і навіть британський «експерт» (насправді – тренер з карате) Айвон Бірч, у якого відомство Авакова замовляло так звану експертизу ходи.

Ахінея про «ультранаціоналістичні ідеї» і «велич арійської раси» була відкинута навіть самим слідством. Кузьменко і Антоненку перекваліфікували підозру – за версією слідства, тепер вони «виконавці» (до цього Антоненка вважали «організатором»), а Юлія Кузьменко не натискала на гачок, щоб привести вибухівку в дію. Також зараз слідство відстоює позицію, що залучили Кузьменко і Антоненка до організації замаху якісь «невстановлені особи». І що ці “невстановлені особи, діючи з ряду особистих мотивів, вирішили створити вкрай резонансну подію з метою подальшої провокації численних акцій протесту”.

Така різка зміна версій слідства – від версії щодо організації вбивства Антоненком з особистих мотивів, а саме «культивування величі арійської раси з метою дестабілізації», до версії про організацію вбивства «невстановленими особами з особистих мотивів для провокації численних акцій протесту» говорить лише про одне: у слідчих немає НІЯКИХ доказів вини Андрія, Юлі та Яни, є лише наказ згори. Прізвища тих, хто віддав цей наказ, ми вже називали. 

Також варто відзначити, що якби дійсно хтось з фігурантів справи був таки причетний до вбивства Шеремета, то неодмінно за рік спливли б нові обставини. Якби Антоненко брав участь в замаху на журналіста, діючи з «невстановленими особами», слідство, навіть таке ялове, як у підпорядкуванні в Авакова, напевне знайшло б якісь зачіпки. Зайшла б мова про суми, про прізвища можливих замовників і організаторів. Нічого цього немає. І мотив «невстановлених осіб», з якими ніби то спільно діяли Андрій, Юля і Яна, можна було б якийсь більш логічний вигадати, ніж «провокації численних акцій протесту». Бо, давайте будемо відвертими, при всій повазі до загиблого: хто такий був громадянин БІЛОРУСІ Й РОСІЇ Шеремет, щоб його вбивство спричинило МАСОВІ акції протесту в УКРАЇНІ?

Хто реальний замовник

Тепер хотілося б сказати про ймовірних замовників убивства Шеремета і їх мотиви. Замовником радше за все є спецслужби РФ, тобто, або ГРУ, або ФСБ. Мотив замовників цілком зрозумілий – подвійний агент російських і білоруських спецслужб Шеремет публічно критикував дії Кремля. А Путін подібне не пробачає – Литвиненком і Скрипалями доведено. Ще один мотив Росії – дискредитація України в очах Заходу, адже в країнах ЄС і НАТО дуже болісно ставляться до вбивств журналістів (справа Марківа, яку РФ намагалася «натягнути» на голову України, тому підтвердження). Почитайте публікації в російських ЗМІ – з них чітко видно, що РФ розкручує саме версію причетності українських військових до вбивства Шеремета.

Замовлення на вбивство Шеремета виконували високопрофесійні фахівці, якими точно НЕ МОЖУТЬ БУТИ ані дитячий кардіохірург, ані 20-річна медсестра, ані музикант. Аргумент прихильників версії слідства, що Антоненко проходив службу в лавах ССО і там отримав необхідні навички, розбивається одним фактом: в ССО він поступив лише в липні 2017 року й бойових завдань не виконував. 

І, до речі, чомусь ніхто не говорить зараз про журналістів так званого 17 каналу, які випадково чи невипадково першими опинилися на місці вибуху. Представники 17 каналу фігурують у кримінальних справах щодо посібництва тероризму. І свого часу навіть МВС говорило про російський слід у прив’язці до журналістів цього псевдоЗМІ.

До речі, дуже важлива обставина цієї справи: МВС забрала справу Шеремета у СБУ. Хоча ця справа є підслідною саме Службі безпеки (мова про громадянина, на секундочку, Росії). Чому? І тут ми переходимо до мотивів замовників переслідування Кузьменко, Дугарь і Антоненка.

Мотив Зеленського і Авакова

У Арсена Авакова може бути декілька мотивів для посадки нинішніх фігурантів «справи Шеремета». Один з них – не допустити своєї відставки через профнепридатність, адже Зеленський поставив Авакову чітку вимогу: розкрити вбивство Шеремета. Другий мотив, і тут ми повертаємося до того, чому справу забрали в СБУ: Арсен Борисович покриває когось зі свого оточення, хто більш ймовірно підходить під опис чи то організаторів, чи то виконавців убивства журналіста.

Щодо мотивів Зеленського, то головним тут може бути бажання Володимира Олександровича увійти в історію як президента, за каденцію якого було розкрито вбивство Шеремета. І йому байдуже, хто його організував, головне – аби суд швидше поставив у цій справі крапку і після цього Зеленський гордо відрапортував би перед партнерами України про те, який він молодець, що домігся кари для вбивць журналіста.

Не виключено, що до підтримки версії слідства Зеленського схиляє і глава його офісу Андрій Єрмак, який небезпідставно вважається лобістом інтересів держави-агресора. Адже Росія теж зацікавлена, щоб увязнили саме Антоненка, Кузьменко і Дугарь, тобто людей, безпосередньо пов’язаних із захистом України у війні проти РФ. Таким чином Путін добється того, що не вдалося йому в ситуації з Марківим, а саме – дискредитації українських військових та волонтерів у очах західного співтовариства.

Translate »